Артем Лоік - Падаю

Як ти бачиш, я не постарів,
ще протестую, і друг мій не мер,
та рядки, що тримають стрій,
завтра підуть на вірну смерть…

На їхні сенси — клали партійні
злі і не дуже ліві і праві…
Наша держава — це Клава Петрівна,
яка танцює підпита у барі…

Мозок «викл.», замилене око,
марафони, футболи і роли,
все сидимо і чекаємо фокус,
та з капелюха не вистрибне кролик.

У військовий магаз не наважились
і тихенько звернули в Ашан…
Як нудота з’являється враження,
що ми втратили шанс…

Мало хто це усе розбере,
наче усі мої тексти латинською.
Тож я рідше читаю реп,
і частіше читаю Липинського.

Чи науку, чи лікті гризи, —
результати відчуєш по тому…
«Та, забий! — кажуть, — і не грузи,
Тьома!»

Прости мене, я падаю
долі…
З важкою правдою
в слові.